ProZ.com translation contests »
32nd Translation Contest: "Movie night" » English to Ukrainian » Entry by Kalyta Bogdana


Source text in English

Translation by Kalyta Bogdana (#36683)

To say that I was compelled by Parasite from start to finish is an understatement; its filming style with tracking shots are enthralling. Having watched several Korean films during the London Korean Film Festival, I was familiar with the usual genres employed in such films but Parasite seemed to defy them all! Parasite is comedic, in a quirky way, it is also a thriller, straddles class divisions and also depicts a family tale amongst other genres and is therefore likely to appeal to all ages.

Parasite truly deserves to be watched in a cinema to appreciate its nuances and the stylish cinematography. As a summary, to avoid spoilers, Parasite tells the tale of the interaction between the Park family and the Kim’s, an unemployed family, whose contrasting worlds collide with long lasting consequences.

[...]Bong Joon-Ho manages to pique the audience’s interest with brightly lit shots coupled with the effective use of indoor space, and it is surprising to realise, after the film’s 2 hour 12 minute length, that most of the scenes occur within the Park family’s home. The mundane elements of domesticity are displayed with an intriguing perspective showcasing Bong Joon-Ho’s flair. It is a slow burner but you will revel in its beauty and ingenuity as Parasite convinces that it operates solely on one level but it is in fact multi-layered and depicts social realism with empathy and pathos.

The cast are beguiling to watch, every facial movement and action is accentuated, even the mere act of walking up or down stairs can convey hidden meaning, which the camera fragments. Levels of unease are also created by virtue of that effective use of space with unusual camera angles and dramatic weather conditions ratcheting up that sensation. There is a surreal nature to Parasite, which its score emphasises, and furthermore the film adopts elements of the absurd devised in such an ingenious way which is truly cinematic magic. Parasite’s apparent eeriness will certainly keep you riveted and would not feel alien to the Twilight Zone school of filmmaking.

The actors are very impressive and add breadth to their roles creating relatability whilst seeming effortlessly cool. When Ki-Woo and Ki-Jeong Kim were working within the Park family home as private tutors they certainly epitomised this level of nonchalant, understated authority creating an aura of mysticism with the unspoken, almost mythical, tutoring techniques employed. Quite simply, the actors Park So-Dam and Choi Woo-Sik, as Ki-Woo and Ki-Jeong, are compelling to watch in the different directions that Parasite follows and they carry these performances seamlessly thereby inviting the audience to be on their side.

[...]Parasite is a remarkable piece of extremely skilful filmmaking, it is simply a must see film, and so I am looking forward to re-watching the film on its UK general release date.
Сказати, що я була захоплена «Паразитом» від початку до кінця- це нічого не сказати; його стиль зйомки з відстежуючими кадрами захоплює. Переглянувши кілька корейських фільмів під час Лондонського фестивалю корейського кіно, я вже була знайомою зі звичними жанрами, що використовуються в таких фільмах, але фільм «Паразит», здавалося кинув виклик їм усім! «Паразит» - комедійний у вигадливому сенсі, він також є трилером, перетинає класовий поділ, а також зображує сімейну казку серед інших жанрів, і тому, ймовірно сподобається глядачам будь якого віку.

«Паразит» справді заслуговує на перегляд у кінотеатрі, щоб оцінити його нюанси та гарну роботу оператора. Коротко, щоб уникнути спойлеру , «Паразит» розповідає про історію взаємодії сімʼї Парк та безробітної сімʼї Кім, чиї контрастні світи зіштовхнулися з довготривалим наслідкам.

[…] Бонг Джун Хо вдається зацікавити глядачів яскраво освітленими кадрами в поєднанні з ефектним використанням внутрішнього простору, і дивно усвідомлювати, що після 2 годин 12 хвилин фільму, більшість сцен відбувалися в будинку сімʼї Парк. Буденні елементи побуту показані з інтригуючою перспективою, що демонструє талант Бонг Джун Хо. Це відповідальний фільм, але ви можете насолоджуватися його красою та винахідливістю, оскільки «Паразит» переконує, що він працює виключно на одному рівні, але насправді є багатошаровим і зображує соціальний реалізм із співчуттям та пафосом.

За грою акторів цікаво спостерігати, кожен рух і дія акцентовані, навіть простий рух сходами може предати прихований сенс, який камера фрагментально вихоплює. Рівень тривоги також створюється завдяки ефективному використанню простору з невизначеним кутами зйомки та драматичним погодним умовами, що посилюють це відчуття. Фільм «Паразит» має сюрреалістичну природу, яку підкреслює його музика і крім того, у фільмі використовуються елементи абсурду, вигадані у такий геніальний спосіб, що це справжня кінематографічна майстерність. Очевидна моторошність «Паразита», безумовно тримає вас у напрузі, і ви не відчуватимете себе чужим для школи кінематографу «Сутінкової зони»

Актори дуже вражають своєю грою і додають широти свої героям, створюючи достовірність, в той же час, здавалося б, без особливих зусиль, холоднокровність. Коли Кі Ву та Кі Чжон Кім працювали в сімʼї Пак приватними репетиторами вони безумовно, уособлювали цей рівень незворушного, заниженого авторитету, створюючи ауру містецизму з негласним, майже міфічним методами навчання. Простіше кажучи, актори Пак Со Дам та Чхве Ву Сік, які грали ролі Кі Ву та Кі Чжонг змушують спостерігати за різними напрямками, якими рухається фільм «Паразит» і вони бездоганно грають свої ролі, запрошуючи глядачів бути на їхньому місці.

[…] «Паразит» - чудовий фільм з надзвичайною майстерністю кіномистецтва, це просто обовʼязковий до перегляду фільм, і тому я з нетерпінням чекатиму на повторний перегляд стрічки в британському прокаті.


Discuss this entry